Біографія - Яловий Михайло Омелянович

Яловий Михайло Омелянович

Український поет, прозаїк і драматург родом з Полтавщини.

Біографія -  Яловий Михайло Омелянович народився 5 червня 1895 року. в селі Дар Надєжда, що на Полтавщині  у сім'ї волосного писаря. Закінчив Миргородську гімназію Київський університет. Тут він одразу ж долучився до революційного руху, пройнявшись симпатіями до есерів. Після лютневої революції повернув у рідні краї, де проводив агітацію серед селян, був обраний головою Костянтиноградського революційного комітету, під час Гетьманщини сидів у полтавській в'язниці.

За довіреністю боротьбистів у роки громадянської війни вів підпільну роботу в Одесі, на Херсонщині, у Галичині.

Після встановлення Радянської влади разом із Василем Голубим видавав газету "Боротьба".

Читати - Микола Хвильовий - Розстріляне Відродження

У березні 1920 року, вступив до КП(б)В, посів місце редактора газети "Селянська бідність". Потім деякий час працював у газеті "Вісті".  Деякий час Яловий перебуває в Москві як представник українського уряду.  1925 року. разом із Олексою Слісаренком та Миколою Бажаном переходить до «Гарту», але вже наприкінці цього року спільно з Олесем Досвітнім, Миколою Хвильовим, Майком Йогансеном, Олексою Слісаренком, Миколою Кулішем, Аркадієм Любченком, Остапом Вишнею, Юрієм Смоличем, Петром Панчем, Іваном Дніпровським, Олександром Копиленком, Григорієм Епіком, Іваном Сенченком, Василем Вражливим та іншими створює власну Вільну Академію Пролетарської Літератури, ставши її першим президентом.

Пізніше Ялового, Досвітнього та Хвильового виключили із ВАПЛІТЕ з метою збереження організації, але врешті-решт організація також мусила «добровільно» саморозпуститися.

У ніч із 12 на 13 травня 1933 року на квартирі Михайла Ялового працівники ГПУ провели обшук, а господаря заарештували 31 травня 1933 року ЦКК КП(б)В виключила з партії Михайла Омеляновича Ялового з мотивацією, що він “шпигун” контрреволюціонер фашистської організації, яка ставила собі завдання повалити Радянську владу

Ялового було звинувачено в шпигунській діяльності, «шумськізьмі» та підготовці замаху на Павла Постишева й засуджено до 10 років виправно-трудових таборів. 

Яловій винним себе не визнав.

На засіданні особливої трійки УНКВД Ленінградської області справу було переглянуто повторно й за рішенням від 9 жовтня 1937 р. Ялового було засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох  (Карелія). 19 червня 1957 р. вирок було скасовано за «відсутністю складу злочину»

Михайло Яловий був реабілітований посмертно.