Ой на горі та й женці жнуть - Розповідь про пісню
Історія пісні Ой на горі та й женці жнуть
Розповідь про пісню Ой на горі та й женці жнуть, історія пісні.
Українська народна пісня “Ой на горі та й женці жнуть“ була написана в 17 столітті і є давньою козацькою піснею. Найстаріший варіант цієї пісні, був знайдений на Галичині в записах Домініка Рудницького і датується 1713 роком.
Доменік Рудницький народився в Литві у місті Вільнюсі, походив з православної-уніатської родини. У 1690 - 1691 році, вступив до ордену єзуїтів, навчався у Віленській академії, згодом учителював у єзуїтських колегіумах, а на початку 1700-х років висвятився на ксьондза.
Викладав у колегіумах Новогрудка, Несвіжа, Гродна, а з 1715 року, був проповідником у Слуцьку. Також Рудницький трудився проповідником у Варшаві, з 1720 по 1728 рік. а з 1728 по 1737 рік, був назначений прокуратором Литовської провінції. Повернувся до Варшави у 1737 році, де і помер 10 жовтня 1739 року.
Доменік Рудницький записав багато пісень і віршів, також він у свої записи додав пісню Ой на горі та й женці жнуть, правда, ця пісня мала трохи інший текст:
Гой, на горі женці жнуть,
Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.
Межи ними три гетьмани,
Што ведуть войсько запорозьке долинами:
Один гетьман Дорошенко,
Што ведет войсько запорізьке хорошенько;
Други гетьман Сагайдачник,
Што згубив триста козаков, зли необачник;
Третій гетьман Дрогозденко,
Што ведет войсько московське борозденько.
Ідуть ляхи дорогами:
Закричуть, кликнуть вам «Помагай Бог» за горами —
Помагай Бог козаченькам,
Щоб одкрикнули да з самопалов ляшенькам.
Українські історики пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня. Український історик Дмитро Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.
У Дрогозденкові історики вбачали брацлавського полковника Дрозденка, який дотримувався промосковської позиції і у травні 1666 року, здійснив невдалу спробу втечі до лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, викравши гетьманську булаву, за що його й було розстріляно за наказом Петра Дорошенка.
Пісня "Ой на горі та й женці жнуть" була популярною із часом цю мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні "Запорозького маршу".
Доменік Рудницький народився в Литві у місті Вільнюсі, походив з православної-уніатської родини. У 1690 - 1691 році, вступив до ордену єзуїтів, навчався у Віленській академії, згодом учителював у єзуїтських колегіумах, а на початку 1700-х років висвятився на ксьондза.
Викладав у колегіумах Новогрудка, Несвіжа, Гродна, а з 1715 року, був проповідником у Слуцьку. Також Рудницький трудився проповідником у Варшаві, з 1720 по 1728 рік. а з 1728 по 1737 рік, був назначений прокуратором Литовської провінції. Повернувся до Варшави у 1737 році, де і помер 10 жовтня 1739 року.
Доменік Рудницький записав багато пісень і віршів, також він у свої записи додав пісню Ой на горі та й женці жнуть, правда, ця пісня мала трохи інший текст:
Гой, на горі женці жнуть,
Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.
Межи ними три гетьмани,
Што ведуть войсько запорозьке долинами:
Один гетьман Дорошенко,
Што ведет войсько запорізьке хорошенько;
Други гетьман Сагайдачник,
Што згубив триста козаков, зли необачник;
Третій гетьман Дрогозденко,
Што ведет войсько московське борозденько.
Ідуть ляхи дорогами:
Закричуть, кликнуть вам «Помагай Бог» за горами —
Помагай Бог козаченькам,
Щоб одкрикнули да з самопалов ляшенькам.
Українські історики пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня. Український історик Дмитро Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.
У Дрогозденкові історики вбачали брацлавського полковника Дрозденка, який дотримувався промосковської позиції і у травні 1666 року, здійснив невдалу спробу втечі до лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, викравши гетьманську булаву, за що його й було розстріляно за наказом Петра Дорошенка.
Пісня "Ой на горі та й женці жнуть" була популярною із часом цю мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні "Запорозького маршу".
Комментарии
Отправить комментарий